Над головою раптом дзенькнуло, посипалося шкло. Розуміюч
Над головою раптом дзенькнуло, посипалося шкло. Розуміючи, що не встигне, Сашко інстинктивно втягнув голову в плечі, присідаючи. Перед ним на землю гепнулося щось важке й темне, довкола затанцювали сяючі бризки. Він поглянув на куценьке тіло, ніби зібгане в крижах і подивувався, які при цьому неприродно довгі в нього кінцівки. Літун не ворушився (що якраз природно), ображено відвертаючись від світу й припавши скронею до бруківки. Підвівши голову, побачив, як у вікні на передостанньому поверсі з’явилась і тут же щезла чиясь пика, перед тим устигнувши смачно плюнути. Прочинилися двері в під'їзді, звідки виткнулась іще одна похмура мармиза й рука з білою пов’язкою змахнула нервово — греби, мовляв. Він посунув погляд трохи праворуч, на табличку, яка стверджувала, що в будинку розміщується адміністрація Шевченківського району. Ще раз глянув на синьо-жовтий прапорець на лацкані в трупа. Допетравши нарешті, що відбувається, швидко рушив униз до Хрещатика. Біля театру побачив знайомий „пиріжок”, полегшено зітхнув і пришвидшив крок. З боку Маріїнки щось двічі глухо бахнуло й знову стихло.
— Санек, чё так долго? Не, ну стремно тут стоять, ты чё. Давай садись давай.
— Там он космонавтову гвардію з вікон викидают.
— Ну и правильно. Они по-любому убийцы и воры.
— Ну-ну.
— Они убивали наш город, наше будущее. А про ублюдков с молотками, что на людей кидались, забыл? Так что считай это высшим актом гуманизма. Насчет жлобья со значками двух мнений быть не может. Ну, и вообще, давно пора загнать бычье в норы — гопов, барыг и прочих блядей. А это будет, когда говно перестанет нами править.
— Ну, власне. Ми куди?
— На Леси. Ту дуру возле Октябрьской стеклянную знаеш? Ребята пробили контору, которая строила. План там, типа, чертеж, ну ты понял. В общем, привезли бригаду с гранитного, они там уже часа два закладывают.
— Бухають?
— Блин, дурик. Шашки закладывают. Этих, на Печерске, не сегодня — завтра кончат и начнут демилитаризацию и мирное строительство. И вся єта хрень останется, как была. Надо все успеть подчистить — никаких оранжерей в центре. Спалить, сука, все майбахи-срайбахи. А то сразу начнут их делить-барыжить и очутимся в той же жопе. Неча повторять чужих ошибок.
— Круто, блін. Так шо, get peace destroyed?
— Типа того, ха-ха. Ибо не фиг.
— Гуляймо ж ми, браття... Стоп, а де Лєнін?
— Какой, блин, Ленин?
— Ну, на Бессарабці. Ти шо, не бачив? Нема Лєніна.
— Ну, может, покурить вышел. На фига тебе Ленин?
— Та нє, до сраки, ясно шо. Інтересно, хто. Слухай, а можна я буду кнопку жать?
— Там не кнопка вообще, там рычажок такой. Это ты у мастера проси. Только там работы еще, блин...